Вхід

CAPTCHA
Це питання для перевірки: чи ви є людиною і запобігання розсилки спаму.
Фото Капча
Введіть символи з картинки.

OUR FRIENDS

 

 

 

Hosting Ukraine

Головна | Блоґи | блоґ spas

ЦЕ ВЖЕ ІСТОРІЯ...

Зображення користувача spas.

Наприкінці 80-х – початку 90-х років минулого століття, в період відродження української культури, який вирізнявся пробудженням приспаного українського духу, виникла необхідність створення організації яка б давала можливість молоді знайомитись зі здобутками українських традицій, національних бойових мистецтв. Так майже по всій Україні починаються спроби відродження та відтворення „Бойового гопаку”, „Спасу”. Звичайно ж ці процеси не могли пройти повз колиску української звитяги – козацьке Запоріжжя.
   Бойове мистецтво „Спас” було на межі забуття, зберігаючись лише в нечисленних козацьких родинах, та передавалося з покоління в покоління, від діда до онука. Саме тоді група ентузіастів-однодумців під керівництвом Олександра Притули почала пошуки та вивчення українських традицій, бойової культури нашого народу. Протягом кількох років проводилися пошуки, листування, зустрічі з цікавими людьми, подорожі по всій Україні для збору інформації про етнографічний матеріал: народні традиції, пісні, легенди, думи. Техніка народного танцю була проаналізована та пристосована до бойового мистецтва. Водночас систематизувалися методи ведення бою та загартування тіла. Набуті за багато років знання сформувалися в систему виховання воїна. В результаті з’явилася Запорізька Школа „Спас”, яка спочатку діяла (з 1993 р.), як історико-патріотичний гурт „Запорізька Січ”, при Електротехнічному технікумі-коледжі м. Запоріжжя, основу якого складали виховники та вихованці школи бойового мистецтва „Спас”. Головною метою клубу став розвиток бойового мистецтва Запорозького козацтва – „Спас”. Учні, здобувши певний рівень підготовки, здобувають звання молодика, вивчають бойове мистецтво, медицину, опановують народні звичаї.

   З 1995 р. одним із напрямків діяльності ДЮСШ № 10 м. Запоріжжя стає розвиток бойового мистецтва „Спас”.

   Вихованці „Запорозького Спасу” приймають активну участь у збереженні історичних пам’яток, флори і фауни нашого краю. Двічі на рік, разом з учнями місцевих шкіл та волонтерами громадських організацій, вони звільняють нашу Святиню-острів Хортицю від сміття, висаджують дерева, розчищають джерела. Також спасівці регулярно приймають участь в урочистостях не тільки нашого міста, а й всієї України, прикрашаючи їх своїми показовими виступами. 

   У 1997 р. реєструється громадська організація „Дитячо-юнацька школа козацького бойового мистецтва „Спас”, утворено осередки в Бердянську, Вільнянську, Токмаці, Гуляйполі, Оріхові, інших районах Запорізької області.

   Цього ж року проведено перший Всеукраїнський фестиваль козацьких бойових та традиційних мистецтв. Участь у фестивалі прийняли: Школа „Бойового гопака” м. Львів (керівник В. Пилат), Школа „Спас” м. Полтава (В. Магас), Школа Гопки-Спас – м. Київ (М. Година), Школа Спас – м. Запоріжжя (О. Притула), м. Бердянськ (М. Будников), м. Вільнянськ (Г. Вовк), м. Олександрія , Кіровоградської обл.. (С. Кисляк), Школа Спас – Вихлист – м.Запоріжжя (Микола та Олександр Нікіфорови), Школа Звичай-Спас – м.Одеса (Л. Безклубий), курсанти інституту сухопутних військ – м. Рівне, (В. Пражмовський), Школа боротьби на ременях „Хрест” – м. Тернопіль (Р. Дрозд). Гостями фестивалю були представники національної академії внутрішніх справ м. Київ та школи руського стилю „Буза” м. Твер. 120 спортсменів представляли різні регіони і напрямки українського бойового мистецтва, більшість з них – діти, юнаки, підлітки. На фестивалі було вирішено розробити правила українського рукопашу і провести першість України, де мали б змогу помірятись силами різні школи українського бойового мистецтва.

   А вже у 1998 р. за ініціативи заступника міського голови Л.П. Островської та Голови комітету з фізичної культури, спорту та туризму Запорізької міської ради В.Г. Степаненка, вперше в Україні, на основі громадської організації у м. Запоріжжі відкрито міську козацьку дитячо-юнацьку школу бойового мистецтво „Спас”. Також розроблено типову програму викладання „Спасу” в ДЮСШ, розпрацьовані правила змагань з українського рукопашу з урахуванням специфіки українського бойового мистецтва.

   Було подано пропозицію в Держкомспорт України про внесення українського рукопашу „Спас”, як національного виду спорту в державну класифікацію видів спорту.

   Фестиваль 1998 р. зібрав представників з 15 областей України. Серед них: Школа „Бойового гопака” м. Львів, м. Турка Львівської області, м. Тернопіль, м. Івано-Франківськ, м. Кам’янець-Подільський, Хмельницької області, м. Луцьк, Школа „Спас” м. Запоріжжя, м. Бердянськ та м. Вільнянськ Запорізької області, м. Олександрія Кіровоградської області, м. Полтава, Школа „Спас” та „Гопки – Спас” м. Київ, Козацька школа м. Полтава, „Козацька вежа” м. Донецьк, Школа „Оберіг” та „Спас-Вихлист” м. Запоріжжя, Федерація руського бойового мистецтва України м. Київ, м. Рівне, „Молодіжна ліга” м. Харків, „Афганці Чорнобиля” м. Славутич Київської області, „Сіверщина” Чернігівська область, „Сварга” м. Свалява, Закарпаття, поки що гостями була „Спілка української молоді” м. Суми.

   В рамках фестивалю відбулася І-ша Першість України з українського рукопашу. Змагання прийшли на високому рівні, головне, без серйозних травм. Переможцями у своїх вікових та вагових категоріях стали представники таких шкіл: „Бойовий гопак” м. Турка львівської області, „Спас” м. Олександрія, „Хрест” м. Тернопіль, „Бойовий гопак” м. Кам’янець-Подільскій, „Бойовий гопак” м. Львів, „Козацька школа” м. Полтава, трьох переможців мала Школа „Спас” м. Запоріжжя.

   Президент федерації самбо України О.К. Наухатько, будучи головою апеляційного журі змагань в інтерв’ю зазначив: „... Коріння самбо знаходяться якраз у цих народних одноборствах. Рівень, а я дивився і попередні поєдинки, доволі високий, і сьогодні бачу, що маємо широкий розвій і велику тягу до українського рукопашу. Я хочу відверто сказати, що це спорт ХХІ-го століття...”
   У 1999 р. Запоріжжя вітало учасників ІІІ-го Всеукраїнського фестивалю козацьких бойових та традиційних мистецтв, та козацьких нащадків - учасників ІІ Першості України з українського національного рукопашу. Цього року перемогу здобули: 4 представники Школи „Спас” м. Олександрія, по 2 – Школи „Спас-Вовки” м. Вільнянськ та Школи „Спас” м. Запоріжжя, а також по одному представнику Школи „Спас-Вихлист” м. Запоріжжя, „Руський стиль” м Київ, „Хрест” м. Тернопіль, та Козацької школи м. Харкова.


 У вересні 1999 року на базі дитячо-юнацького центру "Штурм" м. Дніпропетровськ створюється експерементальна група бойового мистецтва "Спас" а вже у грудні, після вдалого проведення першого у Дніпропетровську турніру з рукопашу  “Спас” на честь дня збройних сил України – відкрита школа “Спас-Штурм”.

У лютому 2000 року у Дніпропетровську проведено другий турнір, на цей раз -  з боротьби “навхрест” на честь дня виведення  військ з Афганістану і вирішено ці турніри зробити традиційними.

   В 2000 р. фестиваль почав новий відлік розвитку українських бойових мистецтв, бо виріс до рівня Міжнародного. Були відмінності і в програмі фестивалю. Із-за великої кількості учасників Першості України, її довелося проводити в два дні, а після завершення фінальних поєдинків на центральному майдані Фестивальному м. Запоріжжя відбувся концерт показових виступів найкращих команд-учасників фестивалю. Видовищним було закриття – в серці Запорозького козацтва, на о. Хортиці, проводилися поєдинки з боротьби „Навхрест”, бої „Лава-на-лаву”, козацькі забави, кінні герці.

   Крім вже постійних учасників фестивалю, цього року Запоріжжя відвідали представники призабутого українського бойового мистецтва „Костурець” з м. Харкова, школи „Причорноморського Спасу” (керівник – фундатор психоенергетичного напрямку Спасу – А. Скульский) м. Миколаїв, Школи „Спас-Штурм” м. Дніпропетровськ. (кер. Геннадій Поляков) Серед гостей фестивалю треба виділити представників Тверської „Бузи”, сибірського козацтва та кубанського козацтва.
   Серед переможців Першості 4 представники Школи „Спас” м. Запоріжжя, 3 – школи „Спас-Штурм” м. Дніпропетровськ, по 2 – команди „Спас-Вовки” м. Вільнянськ, та „Хрест” м. Тернопіль, 1 представник школи „Бойового гопаку” м. Львів.

  

За три роки свого існування вихованці школи ставали переможцями і призерами багатьох змагань різного рівню з рукопашу “Спас” та боротьби “навхрест”, а їх показові  виступи не перестають дивувати мешканців з різних  міст України 2001 рік – вихованець школи „Спас-Штурм” Артур Лі отримав перемогу у змаганнях на „Кубок мера” міста Запоріжжя в абсолютній ваговій категорії. Завойований трофей зберігається у світлиці-музеї клубу „Штурм”.

2002 рік – вихованець школи Євген Стасик здобув перемогу у турнірі на „Кубок Жовтневої районної ради” м. Дніпропетровська.

Вихованці школи ставали переможцями та призерами багатьох змагань різного рівня з рукопашу „Спас” та боротьби „навхрест”. Серед них: триразові переможці першості України Є.Стасик, В.Тесевич, А.Лі, дворазовий переможець А.Палкін, а також провідні спортсмені школи Д.Дрігола, А.Пальянов, Л.Власов,  В. Ювко  та інші.

2002 РІК – ШКОЛА „СПАС-ШТУРМ” СТАЛА РЕГІОНАЛЬНИМ ЦЕНТРОМ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНИХ БОЙОВИХ МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ.

У вересні 2003 року козачата „Штурм” були відзначені як єдиний колектив, що презентує національні бойові мистецтва на Всеукраїнському фестивалі козацької творчості у м. Донецьку. А у жовтні вони здивували показовими виступами Київ, на презентації Всеукраїнської федерації національного бойового мистецтва „Спас”.

 

У листопаді взяли участь у звітному концерті Дніпропетровщини у Національному палаці „Україна” у Києві..

У лютому 2003 року за ініціативою Школи „Спас-Штурм”, у місті Дніпропетровську проводився І Всеукраїнський фестиваль національних бойових мистецтв України, в якому брали участь 15 міст нашої держави. Цей фестиваль має за мету відродження та розвиток національних традицій України, тож проведення подібного заходу було вирішено зробити традиційним.

 В рамках заходу проводяться традиційні турніри з українського рукопашу „Спас” на честь річниці виведення військ з Афганістану. Відвідування зали козацької слави Дніпропетровського історичного музею, виставки майстрів народних промислів України та урочистості.

У 2002 році керівника школи “Спас-Штурм” Геннадія Полякова було обрано заступником  голови Всеукраїнської федерації національного  бойового мистецтва “Спас”.

У грудні 2005 року наказом Міністерства освіти і науки України Дніпропетровській регіональній школі національного бойового мистецтва «Спас-Штурм» присвоєно почесне звання Зразковий колектив.

2006 рік на 10 ювілейному фестивалі "Спас на Хортиці" в Запоріжжі вихованець Школи "Спас-Штурм" Данило Дрігола виборює перемогу в найпрестижніших змаганнях на "Кубок Єрмака" в абсолютній категорії і не зважаючи на те, що був наймолодшим та одним з найлегших спортсменів отримує приз за "Крашу техніку" та на наступний рік спромігся залишити цей трофей у Дніпропетровську (єдиний випадок за всю історію Кубку)

2006 рік вперше вихованеці Школи "Спас-Штурм" приймають участь у всеукраїнських змаганнях з кікбоксингу і Роман Абакумов виборює перемогу на Чемпіонаті України за версією WPKA. З цієї перемоги почалась нова сторінка історії Школи. Відтепер спортсмени Школи приймають участь у змаганнях з різних напрямків бойових одноборств і за ці роки вибороли 35 золотих медалей на Чемпіонатах, Кубках  Світу та Європи та близько 500 перемог на змаганнях Всеукраїнського рівню...

 Результати вихованців Школи за  2010 рік: Прийняли участь у 25 змаганнях, де здобули 281 нагороду, серед яких 124  перших місця, 95  других та 62  третіх.

У жовтні 2011 року Дмитро Семененко повертає "Кубок Єрмака" до Дніпропетровська виборов перемогу у 4 поєдинках...

Але це все лише частка історії, яку ми з Вами створюємо зараз...


 

Коментарі

Зображення користувача Дімон.
Дімон
Не в мережі
Зареєстрований: 01.04.2010
Оце так ДА...читаєш, і неначе

Оце так ДА...читаєш, і неначе знову проживаєш заново своє минуле життя, але десь за хвилин десять. Дуже дякую Вам, Геннадій Михайлович за таке хронологічне оповідання! Стосновно розвитку Спасу на Україні, як Бойового Звичаю, повинен знати кожен інструктор, і хоча б частинку історії доносити до своїх учнів. Дуже-дуже цікаво...!!!

А з приводу розвитку Школи Спас на Дніпропетровщині...відразу спадає на думку турнір на честь Збройних сил України, який відбувся 9 грудня 2000 року...той день пам'ятаю, неначе вчора...і навіть пам'ятаю поєдинки. Тоді...ще тренувався Гойалієв Рамзан, який переміг на цьому турнірі...також в фіналі боксували Євген Стасик та Лі Артур...переміг тоді Лі Артур і отримав номінацію "Краща техніка". Ще боксував Бабяр В'ячеслав...він переміг у фіналі Пальянова Андрія. Ще боксував Драган Максим, він також став переможцем. В фіналі він зустрівся з Козубом Олександром зі Спас-Центру (Запоріжжя). Ну а без мене ці змагання взагалі не відбулися б...я носив суддівські записки :)))))))))))))...тому моя місія була надзвичайно важливою)). А взагалі, я приїхав, щоб підтримати свого друга Панькова Максима на цих змаганнях. Максим на цих змаганнях став другим, він поступився в фіналі Кравченку Юрію (Спас-Вовки, м. Вільнянськ). Ще згадується Вовчік Тесевич, який став першим.

Також згадується турнір у нашій 66-й школі гімназії, а найперші мої змагання були - це у 73-й школі з боротьби "Навхрест", у яких я зайняв третє місце...це була моя перша медаль...)))...ех, спогадів ціле море!!!

Пам'ятаю і перші показові виступи Спасу на Дні народженні ДЮЦ "Штурм" , коли виповнилося 7 років. І тоді Спас виділився своєю креативністю та новизною, адже до 1999 року у Штурмі були лише Східні бойові мистецтва.

...і дійсно, дуже приємно, що ми - це частинка історії розвитку Спасу, і від нас залежить, наскільки ми зможемо спрацювати в цьому житті, і яких обертів набере Звичай Спас у майбутньому.

Слава Україні!!!

Зображення користувача spas.
spas
Не в мережі
Зареєстрований: 24.02.2010
Да...

Отак читаєшь Дмитре твої спогади і розумієшь, що багато хлопців починали свій спортивний шлях із переноски суддівських записок)))  А взагалі в мене пропозиція, щоб кожен з учнів Школи та інструкторів написав власну історію спогадів про нашу Школу, вот булоб круто!!! Хоча я бачу, що ми з тобою спілкуємось на сайті у двох+ наші друзі з Калінінграду, напевно решту байдуже...((((