Дійсно, традиційний поєдинок "Лава на лаву" - дуже захоплює. І зараз все більше й більше приходиш до думки, що жити без цього не можеш. Перша моя "Лава..." відбулась у 2004 році, коли вперше став переможцем Першості України з національного рукопашу "Спас" у рамках Міжнародного фестивалю козацьких бойових та традиційних мистецтв "Спас на Хортиці". На змаганнях переміг, і відсвяткував їх лавою...якщо чесно, спочатку було страшно...і в перший ряд тоді стати трошки побоявся...став десь в третій. Та і мабуть стратегічно це більш правильно було, з моєї точки зору, бо в першому рядку стоять величезні дядьки...а мені тоді лише 15 було. Але ж, і в третьому було якось страшно...але ж з думкою "УСЕ В ЖИТТІ БУВАЄ ВПЕРШЕ", я ринувся вперед за всіма, і намагався триматися якомога щільніше до всіх. Все було десь секунд 40...і після першої сходки, відразу блиснула думка..."Так це ж не так і страшно". І потім традиційна боротьба "Навхрест" між сходками...з нашої лави вийшов величезний дядько. Вже не пам'ятаю, переміг він, чи ні...я морально готувався у той час до другої сходки. На другу сходку мені пощастило вдарити навіть когось...а все почалося з того, що я пробив лаву суперника, наче електрон з колайдеру, і дивлюся, стоїть хлопець, моїх років...ну думаю "недосвідчений, мабуть теж вперше, як і я"...я його вдарив, і побіг оббігати лави збоку, щоб штовхати далі. І потім боротьба на поясах...з нашої лави вийшов хлопець, років 25-ти і переміг...і третя завершальна сходка розставила усі крапки над "і"...ми стали переможцями!!! 

І зараз мене також дуже захоплюють бої "Лава на лаву", ідеально б було проводити їх раз на тиждень, але...стільки різних інших заходів, що "Лава раз на тиждень" залишиться у наших мріях. Іване Григоровичу, дуже дякую за класну тему...)))!!!!