АКТУАЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО РУКОПАШУ СПАС В СУЧАСНИХ УМОВАХ
Поляков Геннадій Михайлович
Дніпропетровська зразкова школа національного бойового мистецтва «Спас-Штурм»

Останнім часом педагоги України виправляють історичну несправедливість, яка полягає в тому, що козацько-лицарські традиції тривалий час цілеспрямовано не застосовувалися у навчально – виховному процесі, сімейному вихованні. Ні в кого не викликає заперечень те, що козакам належить провідна роль у розгортанні національно – визвольної боротьби українського народу, в розбудові національної державності. Козацтво має значні заслуги в об’єднанні Українського народу, консолідації його прогресивних, національно – патріотичних сил, в розвитку економіки, культури, мистецтва нашого народу.
  Загально визнаним фактом стає і те, що українське козацтво має величезні заслуги і в галузі розвитку національної освіти, системи виховання, зокрема лицарського загартування підростаючих поколінь. Численні національні пріоритети були досягнуті українським козацтвом в різних сферах своєї життєдіяльності завдяки високій ефективності родинної, шкільної і соціальної козацької педагогіки.
В історії України багато яскравих сторінок та історичних постатей на прикладі яких можна виховувати майбутні покоління.
Важливе місце у вихованні свідомої, здорової та патріотично налаштованій молоді України займають саме національні бойові мистецтва. Адже відомо, що в кожній прогресивній країні народ пишається своєю бойовою спадщиною та виховує підростаюче покоління на традиціях своїх славних пращурів. Бойове мистецтво, служить тому, хто їм володіє. Воно захищає ті ідеї, які проповідує людина, що їм володіє. Ці ідеї можуть бути справедливими або нести зло(Лі Н.майстер Шоу-дао) (4). 
Бойове мистецтво (як і будь-яке інше мистецтво) значна сфера загальнолюдської діяльності. Повз суттєвої практичної користі воно здатно відкрити двері, що ведуть до вершин самовдосконалення, пізнання власного духу… недарма в самій назві багатьох бойових систем закладене слово шлях…(3)
Звичайно в наші дні бойові мистецтва вже не ті, що були декілька століть тому, життя бере своє. Якщо колись наставник фехтування або кулачного бою міг провести усе життя в горах, або день і ніч нести сторожу в князівському замку, то зараз ні те, ні інше неможливо. (6)
В наш час, коли науково-технічний прогрес торкнувся усіх аспектів існування людини, коли розвиток військово-промислового комплексу сягнув фантастичних висот. Процес опанування бойовим мистецтвом та виховання воїна патріота-захисника Батьківщини залишається актуальним. Адже відомо, що практично усі сучасні військові конфлікти зводяться до локальних війн де ефективно діють малі групи, а це означає що значні вимоги ставляться до індивідуальної підготовки бійця. У збройних силах в останні роки отримав широке розповсюдження новий вид спорту – рукопашний бій , який акумулює в собі технічні прийоми багатьох видів одноборств, ще раз підкреслюя, що в техніці усіх одноборств є спільні точки соприкасання. (2)
Завжди на сторожі незалежності Держави стояли бойові мистецтва. Але сучасність пред’являє свої вимоги до бойового мистецтва. На наш погляд це:
• Ефективність в будь яких умовах;
• Перспектива постійного самовдосконалення;
• Доступність в опануванні для широких верств населення та вікових категорій;
• Можливість подальшої самореалізації та отримання змагального досвіду;
• Пристосованість до менталітету та традицій власного народу;
• Видовищність; 
Саме враховуючи вище означене ми робимо висновок про необхідність співіснування та інтеграції бойового мистецтва (як мистецтва бою, тобто ведення бойових дій на знищення супротивника) та спорту, що походить від цього бойового мистецтва (як способу самореалізації та підготовки дітей та молоді до подальшого опанування бойовим мистецтвом). Про це свідчить велика кількість прикладів, це японське дзюдо, карате та навіть сумо (з часів свого зародження воно значно змінилось, адже спочатку там використовувалась різноманітна техніка ударів руками та ногами) це корейське тхеквондо, китайське ушу зі спортивним напрямком – саньда, і навіть більш сучасне самбо.
Саме тому і була зроблена спроба створити свій, Український національний вид спорту, що базується на тисячолітніх бойових традиціях нашого народу та конкурентноспроможній на світовій спортивній арені це Українській рукопаш «Спас».
  Початком зародження українського рукопашу «Спас» можна вважати 1998 рік, коли в м. Запоріжжі було створено першу в Україні Міську козацьку дитячо-юнацьку спортивну школу бойового мистецтва "Спас", розроблено типову програму викладання Спасу в дитячо-юнацьких спортивних школах, розпрацьовані правила змагань з українського рукопашу, де була врахована специфіка українського бойового мистецтва.
В цьому ж році в межах Другого Всеукраїнського фестивалю козацьких бойових та традиційних мистецтв була проведена перша першість України з українського рукопашу. Було подано пропозицію в Держкомспорт України про внесення українського рукопашу як національного виду спорту в державну класифікацію видів спорту, розпрацьована система розрядних вимог і нормативів, яка проходить практичну перевірку в МК ДЮСШ б/м “Спас”.
  Президент федерації самбо України, Віце-президент всесвітньої федерації самбо, головний тренер збірної України з самбо, почесний академік Каліфорнійського університету О.К.Наухатько, будучи головою апеляційного журі 1-ої першості України з українського рукопашу в інтерв’ю засобам масової інформації сказав: “...Коріння самбо знаходяться якраз у цих народних одноборствах. Рівень, а я дивився і попередні поєдинки, доволі високий, і сьогодні бачу, що маємо широкий розмай і велику тягу до українського рукопашу. Я хочу відверто сказати, що це спорт ХХІ-го століття...”
Розвиток українського рукопашу «Спас» представляє складний процес, що має специфічні етапи розвитку, але в цій роботі ми хотіли зупинитись на сучасному етапі існування виду спорту.
Аналіз змагань з українського рукопашу «Спас» за останні роки та результативність участі спортсменів ВГО Всеукраїнської федерації «Спас» у змаганнях з різних видів та різновидів одноборств та бойових мистецтв вказує на то, що система підготовки спортсменів в українському рукопаші надає можливість не тільки приймати участь у змаганнях з вище означених видів спорту , а й впевнено перемагати демонструючи досконалу підготовку і вміння адаптуватись до інших правил. Серед спортсменів Федерації чемпіони світу з джиу-джицу, інтерконтинентальні чемпіони з повно контактного рукопашного бою, чемпіони та призери чемпонатів України з кікбоксингу, переможці та призери змагань різного рівню з фрі-файту, військово-спортивного багатоборства, рукопашного бою, каратє тощо.
Діяльність у галузі спорту вищих досягнень необхідно розглядати, дослджувати та аналізувати, як цілостну змагально-тренувальну систему, спрямовану на досягнення максимального результату як в тренуванні так і в змаганняхз урахуванням закономірностей розвитку, становлення та втрати спортивної форми . (7)
Поєдинок спортсменів пред’являє підвищені вимоги до рівня розвитку фізичних якостей спортсменів. Одними з основних фізичних якостей в контактних видах одноборств є сила, спритність та витривалість, високий рівень розвитку яких створює умови для досягнення перемоги в бою. 
В свою чергу значна степінь розвитку ціх якостей надає позитивного впливу на технічну підготовленість спортсменів.сучасні види контактних одноборств характеризуються високою напругою бойових дій максимальними м’язовими зусиллями та великим по обсягу та інтенсивності навантаженнями. Це потребує максимальної мобілізації функціональних можливостей організма спортсмена, а також відповідної фізичної підготовки.(5) 
Діяльність спортсменів в процесі поєдинків, як і в інших видах одноборств, (бокс, таеквондо, боротьба і т.д.) носить складно-координаційний характер та здійснюється в ситуаціях, які визначають як варіативно-конфліктні. Вони характеризуються екстремальністю умов та труднощами для сприйняття інформації, прийняття рішень та їх реалізації. Ці труднощі обумовлені дефіцитом часу та простору, недостатністю інформації, маскуванням намірів та невизначеністю моменту початку дій. Збиваючи фактори навмисно створюються суперником. Як і в інших повно контактних одноборствах, стресовість ситуацій посилюється наявністю загрози отримати потужний удар рукою чи ногою, і, як слід, нокдаун чи нокаут. Боязнь бойових та задушливих прийомів викликає підвищені вимоги до психологічної підготовки спортсменів. 
  Поєдинок в українському рукопашу “Спас”, як в боротьбі та боксі складається з епізодів (де спортсмен нападає, захищається, відповідає на атаки, поборює захист, очікує нападу) та пауз (які характеризуються відсутністю обміну діями та очікуванням сигналу для їх початку). 
Саме тому ми наполягаємо на необхідності досконального вивчення і аналізу усіх боків підготовки спортсменів різного рівня майстерності в Українському рукопаші «Спас».
На жаль на Україні досі відсутня чітка концепція розвитку фізичної культури та спорту. Адже загальновідомо, що розвиток і підтримка масового спорту – це запорука високих досягнень країни в олімпійському та міжнародному спортивному русі. Але як це не прикро ми залишаємось Державою, яка не має власного національного виду спорту! Хоча є традиція національного фізичного виховання, поки ще остаточно не загублена система підготовки спортсменів високого рівня. Але орієнтація тільки на підтримку видів спорту «конкурентноспроможних на олімпійських іграх», це хиткий шлях до зникнення масової фізичної культури! Саме тому ми бачимо виходом з даного положення активне сприяння відродженню та розвитку видів спорту, що базуються на національних традиціях нашого народу та спрямовані на виховання здорової, свідомої молоді України. І Український рукопаш «Спас» один із приоритетних напрямків у цій роботі.

Література:
1. Долін А.А. Кемпо традиція воїнських мистецтв – М.Наука 1990
2. Захаров Е.Н. Рукопашний бій – М. Культура і традиції 1992
3. Історія бойових мистецтв під ред.. Панченко Г.П. – М. Олімп 1996
4. Медведєв А.Н. кунг-фу форми шоу-дао – СП «Вся Москва» 1991
5. Остьянов В.М. Гайдамак І.І. Бокс – М. Олімпійська література 2001
6. Оранський І.А. Східні одноборства –М. «Радянський спорт» 1990
7. Філімонов В.І. „Бокс” – М: „Інсан” 2000
8. Цед Н.В. Перший крок до кунг-фу – Л. ГоЛІФК 1990